«Довірливі відносини з дитиною — запорука її безпеки», — Дяків Ірина Мирославівна

У програмі “Виміри життя” на «Радіо Ера» Дяків Ірина Мирославівна — психоаналітик, психолог, арт-терапевт, сертифікований спеціаліст Української Асоціації Психоаналізу, спеціаліст по роботі з дітьми та підлітками, викладач Міжнародного Інституту Глибинної Психології розповіла про те, як підготувати дитину до викликів життя. Окрему увагу слухачів Ірина Дяків звернула на те, що всі заходи безпеки, які вживають батьки по відношенню до своєї дитини, повинні бути невід’ємною частиною їх довірливих відносин, а поведінка дорослих та власний приклад є найкращими методами виховання. Бесіду вела Лідія Карпенко.

Лідія Карпенко: Як навчити дитину безпечному життю, правильній поведінці у соціумі і не хвилюватися за свою дитину, знаючи, що вона зробить все так, як ви її навчили? Про це ми будемо говорити в нашій програмі з психоаналітиком, арт-терапевтом, викладачем Інституту Глибинної Психології Іриною Дяків. Вітаю Вас, пані Ірино в нашому ефірі!

Ірина Дяків: Доброго дня!

Лідія Карпенко: Отже, говоримо про безпеку дітей. Батьки докладають багато зусиль для того, щоб дитині жилось комфортно. Створюють всі умови, щоб дитина навчалась, розвивалась, мала змогу в подальшому правильно обрати свій життєвий шлях. Але інколи виникають ситуації, які змушують батьків надмірно хвилюватись за свою дитину. Особливо це виникає, коли батьки отримують повідомлення на телефон на зразок: «Батьки, будьте уважні, є випадки викрадення дітей» і т.д. Деякими батьками оволодіває панічний страх, з яким вони не можуть справитись. Як діяти в таких ситуація батькам і дітям?

Ірина Дяків: Навчання дитини, подача їй інформації стосовно її особистої безпеки – це частина виховного процесу і батьки займаються цим з наймолодшого віку дитини. Ще коли дитина зовсім маленька, батьки пояснюють, що не можна торкатись до гарячого. Коли дитина вже йде до садочка, батьки подають їй вже наступну інформацію – про те, що не можна перебігати дорогу, не можна йти з незнайомцями і т.д. І в процесі зростання, відповідно до тієї потреби, яка поступово виникає, батьки подають нову інформацію, яка стосується безпеки дитини. Ще пізніше, в шкільному віці, дитина отримує таку інформацію вже із мас-медіа, Інтернету та інших джерел. Однак, важливо зазначити, що окрім інформації, дитині необхідно власним прикладом показувати, як поводитись у соціумі. Цей процес у психології називається ідентифікацією і починається з раннього віку. І навіть дитина, якій тільки виповнився рік, сприймає світ очима мами. Розглянемо ситуацію з незнайомою людиною. Коли до мами з дитиною підходить незнайома людина, то дитина спочатку дивиться на реакцію мами. Якщо реакція мами позитивна, то і дитина відкрито сприйматиме цю людину. А якщо дитина бачить на обличчі мами ознаки тривоги, то і дитина відповідно, закривається і не охоче йде на контакт.

Лідія Карпенко: В мережі Інтернет є відео, які демонструють наступний експеримент: незнайомий чоловік підходить до мами і запитує, чи впевнена вона, що її дитина не піде з незнайомцем? Вона стверджувала, що впевнена на всі 100%. Однак, коли незнайомець підходив до доитини і пропонував дитині подивитись маленьких цуценяток за рогом вулиці, чи поїхати з дитиною за повітряними кульками, дитина погоджувалась і йшла за ним. Така поведінка дитини надзвичайно схвилювала маму, адже вона постійно проводила з дитиною бесіди про те, що з незнайомими людьми ні в якому разі не можна не те що йти, а навіть розмовляти. Як можете прокоментувати таку ситуацію? Можливо треба застосовувати якісь слова-паролі, чи особливі фрази, щоб не допустити подібної поведінки дитини?

Ірина Дяків: Ми можемо вчити дитини, придумати, слова-паролі, але головне – чи зможе дитина скористатись цією можливістю в реальному житті.

Лідія Карпенко: А як це перевірити? Як бути впевненому в тому, що дитина не піде з незнайомим людьми, не сяде до них в машину і т.д.?

Ірина Дяків: Безумовно, батьки повинні не просто навчати дитину, показувати власний приклад, але і вживати власні засоби безпеки. Наприклад, не залишати дитину саму на ігровому майданчику, водити в школу, врешті, користуватись гаджетами, які допомагають визначити місцезнаходження дитини. І дуже важливо, щоб всі ці заходи були частиною довірливих стосунків з дитиною, а не надмірним контролем. Дитина повинна сприймати це, як необхідну умову вашої турботи про неї.

Лідія Карпенко: Так, це важливий аспект і тому хочу запитати: як тут не перегнути палицю і випадково не домогтися того, що дитина взагалі перестане довіряти оточуючим?

Ірина Дяків: Крім того, що дорослі повинні свідомо навчати дітей бути обережними, ще є такі несвідомі методи виховання як власна поведінка дорослих, їх реакція на небезпеку, ставлення до світу тощо. Як я вже говорила, це важливий аспект виховання кожної дитини.

Прослухати все інтерв’ю можна за посиланням: http://www.eramedia.com.ua/article/268898-vimri_yak_pdgotuvati_ditinu_do_viklikv_jittya_ta_yak_voni_molod_/